У цьому інтерв’ю ми хочемо познайомити вас із Анастасією — талановитою, успішною жінкою та турботливою мамою двох дітей. За фахом вона дизайнер, а в душі — художниця. Переїхавши до Португалії, Анастасія підтвердила свій диплом і знайшла хорошу роботу за спеціальністю. Але живопис вона не полишила — навпаки, продовжує творити.

У чому її секрет? Можливо, в тому, що Анастасія займається тим, що справді любить.

Анастасія, розкажіть про себе небагато. Про початок своєї творчої кар’єри.

Як складно було знайти роботу за професією у Португалії для Вас?

Не можу сказати, що було важко — скоріше, це затягнулося в часі. Поки мій португальський був на початковому рівні, я працювала нянею, у пральні… Але ніколи не залишала творчість і бажання працювати за фахом. Маленькими кроками йшла до своєї мрії: підтвердила диплом університету, займалася з репетитором португальської.

Коли ми переїхали до Лісабона, я розіслала багато резюме — до театрів, рекламних агенцій, газет. Це були звичайні резюме у форматі EuroPass, адаптовані під кожне конкретне місце. Здається, я надіслала близько 50-ти! Відповіли з кількох організацій. Десь запросили на співбесіду, десь запропонували стажування, десь — волонтерство.

В одній з рекламних фірм усе склалося ідеально: і зарплата, і зручне розташування поруч із домом, і хороший графік. Тут я працюю й досі — але, звісно, вже замислююся над подальшим розвитком. Поки придивляюся.

Як склалися відносини на роботі та адаптація?

Цей момент мене дуже хвилював! Але, на мій подив, колеги прийняли мене добре. Звісно, не обійшлося без жартів щодо мови чи акценту — але я була до цього готова. Скажу навіть більше: вони й досі піджартовують, але й я іноді «не розумію» того, чого не хочу розуміти 😄

Варто зауважити, що моя освіта — «Промисловий дизайн». Наприклад, я проходила стажування на автомобільному заводі. А тут мене взяли графічним дизайнером, тож довелося трохи прибрехати в резюме — і потім ночами вчити нові програми. Але все вдалося! У мене вже був досвід роботи в подібному софті, тому я швидко все опанувала.

Спочатку було трохи незвично — через різницю в менталітеті, освіті, манері спілкування. Але я швидко адаптуюсь.

З деякими колегами ми спілкуємось і поза роботою. Ходимо один до одного в гості — на обіди чи вечері. Але, попри це, я б не назвала це дружбою в нашому, українському розумінні. Дистанція все одно відчувається.

Які напрями у живописі Вас надихають?

Я дуже люблю імпресіоністів! Бунтарі й новатори! Хоча мій улюблений художник — Вінсент ван Гог, а це вже постімпресіонізм.

Кілька років тому я брала участь зі своїми картинами в Арт-фестивалі в Алгарве — і багато хто відзначав, що за технікою та кольорами мої роботи нагадують твори Ван Гога. Його творчість справді сильно вплинула на мене.

Також я небайдужа до модерну — дуже люблю розглядати роботи в цьому стилі, вони мене захоплюють.

Окрім живопису та дизайну чим ще займаєтесь?

Які місця Вам подобаються у Португалії?

Я дуже люблю Museu Coleção Berardo! Щоразу, коли є можливість, із задоволенням туди ходжу — на виставки, на концерти. Це як відчинити двері в цілий всесвіт!

Museu Calouste Gulbenkian — теж надзвичайне місце: і виставкові зали, і концертні, і парк навколо. Туди можна вирушити на цілий день — і цього все одно буде замало!

Сподіваюся, що вже зовсім скоро все знову відкриється, і ми знову зможемо насолоджуватись мистецтвом на повну.

Ваші улюблені місця для відпочинку. Як і де любите відпочивати із родиною?

Безперечно, в Португалії — це пляжі! Нам дуже подобаються дикі, малолюдні пляжі, наприклад, на Кошта-Вісентіна. Перший час ми жили в Zambujeira do Mar — там пляжі заховані серед скель, є таємні місця, які відкриваються лише під час відпливу, а до деяких можна дістатися лише по мотузці. Це й досі — наші улюблені місця.

Але для мене справжні місця сили — це ліси. Я дуже люблю дерева, шелест листя, спів птахів… Sintra, Peninha — це мої простори для душевного відпочинку та наповнення енергією.

Розкажіть про свої картини. Яка Ваша кохана, розкажіть її історію.

Мої картини умовно можна поділити на дві категорії — «для продажу» і «для душі». Хоча, звісно, це не стосується якості — це поділ радше для себе. Є полотна, які я створюю за покликом душі — їх я навіть не виставляю на продаж. Хоча, чесно кажучи, планую це змінити: у квартирі вже просто бракує місця 🙂

А пейзажі, написані олією, акрилом чи аквареллю, звісно ж, охоче купують. Картини «для душі» я зазвичай використовую для виставок. Але іноді й пейзажі також — наприклад, коли виставкова зала велика, і потрібно більше робіт для експозиції.

Пам’ятаю, на одній із моїх виставок одну з картин купив Тім із музичного гурту Xutos & Pontapés. Потім він надіслав мені селфі з картиною — це було дуже приємно!

Є одна особлива картина — «Прекрасне всередині нас». Вона для мене має величезне значення. Це велике полотно — два метри на метр, я працювала над ним близько місяця. У ній я використала флуоресцентні фарби, і при спеціальному освітленні вона виглядає дуже ефектно.

Ця робота стала центральною на моїй персональній виставці в муніципальній галереї міста Sines.

Останні кілька років я не беру участі у виставках — складно поєднувати творчість із повноцінною роботою і турботами про родину.

Наразі моє головне творче заняття — це воркшопи, які я проводжу у вихідні. І це справжнє щастя — бачити, скільки радості отримують мої учні. Творити разом, бачити результат — це справжнє натхнення. Наприкінці майстер-класу кожен учасник іде додому з власною готовою картиною — яку можна оформити й повісити у себе вдома або подарувати близькій людині.

Про що мріє Анастасія?

Анастасія, ми дуже раді знайомству та GoPortugal бажає Вам творчого натхнення та нових клієнтів. І нехай мрії здійснюються!