Лагуш (Lagos) — старовинне місто й морський порт на півдні Португалії, у регіоні Алгарве, що належить до округу Фару. Сьогодні воно приваблює туристів мальовничими пляжами, затишними вуличками, білосніжними будинками з барвистими дверима й вікнами, атмосферою свободи та спокою. Але не всі знають, що під цією яскравою оболонкою ховається болісна історія — історія, з якої почалася епоха транснаціональної работоргівлі в Європі.
У XV столітті Лагуш став важливим портом для португальських мореплавців та дослідників, які вирушали у великі географічні відкриття. Саме звідси стартували багато експедицій, зокрема кораблі принца Енріке Мореплавця. Але водночас з відкриттями світу, саме тут, у 1444 році, відкрили перший у Європі ринок рабів нового часу — Mercado de Escravos. Це місце стало символом одного з найтемніших періодів людської історії.
Рабство в Португалії: початок великої трагедії
Лагуш швидко перетворився на головний пункт постачання африканських рабів у Європу. Захоплених у Західній Африці людей перевозили сюди кораблями. Тут їх хрестили в католицизм, давали нові — «християнські» — імена, відривали від їхньої культури, мови, традицій. Часто їх одразу ж продавали на інших ринках країни або залишали для роботи в регіоні.
Хоча спочатку володіння рабами було привілеєм еліти й вважалося показником високого статусу, вже з XVI століття раби стали звичним явищем. Їх використовували у сільському господарстві, на млинах, в домашньому господарстві. Вони носили воду, тягали вантажі, прибирали, будували, працювали на фермах. В Алгарве, де земля потребувала меліорації, раби стали ключовою робочою силою.
У 1512 році за указом короля Мануеля I рабів дозволили висаджувати тільки в Лісабоні, де на той час уже жило кілька тисяч африканців. Але це не зупинило тіньову работоргівлю в інших частинах країни, зокрема в Лагуші, Еворі та інших містах Алентежу.
Людська гідність проти системи
Життя раба повністю залежало від волі власника. Історики згадують про звичайні випадки принижень, катувань, сексуального насильства. Хоча деякі церкви мали приходи спеціально для рабів і навіть виконували певні функції захисту, система була жорстокою до кісток. У XVII столітті власники могли давати рабам навчання певної професії — вони ставали перукарями, шевцями, торговцями. Проте більшість — це була тяжка фізична праця без жодних прав.
Для рабів існував окремий королівський закон. Якщо раб завдавав шкоди господареві, його могли страчувати. За втечу — застосовували тортури до тих пір, поки він не назве свого господаря. Рабам навіть забороняли збиратися разом у публічних місцях.
Португалія формально скасувала рабство лише у 1869 році, але остаточна заборона в колоніях наступила в 1888 році — значно пізніше, ніж у багатьох інших європейських країнах.
Mercado de Escravos — музей пам’яті
Сьогодні будівля першого ринку рабів у Лагуші перетворена на музей. У 2016 році тут відкрили сучасний музей Mercado de Escravos, що за допомогою новітніх технологій, інтерактивних експозицій і документів розповідає про історію рабства в Португалії. Це місце не лише про минуле, а й про пам’ять, про гідність, про те, чого людство не має права забути.
У 2018 році музей отримав статус «Міжнародного центру живої пам’яті людської гідності» (International Centre of Living Memory of Human Dignity) — визнання його ролі у збереженні важливої й болісної частини європейської історії.
