Лісабон — місто, яке з першого погляду здається мрією. Коли я вперше сюди приїхали, то закохалась миттєво: ці вузенькі вулички, старі трамваї, фаду вночі, вид на Тежу, запах кави вранці. Я тоді подумала — ось воно, місце, де я хочу жити.
Але життя — це не тиждень відпустки. Це щоденна рутина, побут, витрати, рішення. І вже за кілька місяців романтика почала розчинятися в реальності.
🔍 Чому ми розглядали Лісабон?
Як і багато людей, ми розглядали столицю, бо великі міста дають більше можливостей — зокрема, для роботи. У Лісабоні справді легше знайти роботу, особливо у сфері послуг, туризму, технологій. Тут багато компаній, стартапів, міжнародних офісів, а також різноманітних підробітків — здавалося б, все є.
Але в якийсь момент ми чесно поставили собі питання:
Чи хочемо ми працювати тільки для того, щоб платити за житло?
Бо саме так усе виглядає в реальності. Навіть із роботою ти витрачаєш левову частку доходу на оренду — і жити стає просто боротьбою за виживання. Ні про які накопичення, подорожі, розвиток не йдеться. Це не життя, а постійне балансування на межі.
🏠 Оренда: головна причина, чому ми не залишились у Лісабоні
У нас є досвід життя в різних містах і країнах, і ми завжди обираємо якість життя, спокій, комфорт. І ми завжди рахуємо, скільки це коштує.
У Лісабоні все просто: оренда — це катастрофа.
Можна знайти квартиру за 1300–1500 євро, але за ці гроші отримаєш старе житло, часто на нульовому чи першому поверсі, з поганою вентиляцією, без нормального опалення. А якщо район буде тихий і безпечний — готуйтеся платити ще більше.
Мало того, що ціни високі, так ще й довгострокових варіантів обмаль. Майже всі квартири здають подобово туристам — вигідніше. Навіть якщо ви знаходите хороше оголошення, не факт, що вас оберуть: власники часто шукають “туриста на пару тижнів”, а не “мігранта з договором”. Це прикро, але це факт.
💶 А тепер про цифри в Лісабоні
| Лісабон | |
|---|---|
| Оренда 1-кімнатної квартири | ~1400 € |
| Комуналка | ~115 € |
| Середня зарплата нетто | ~1600 € |
Ти рахуєш кожне євро, купуєш продукти “по залишку”, відкладаєш на транспорт, ремонти, не кажучи вже про подорожі чи спонтанні радості.
🚶♀️Що ми зробили
Ми чесно спробували. Шукали довгострокове житло, їздили дивитись квартири, розглядали різні райони. Але щоразу стикаємось із тим самим:
– застарілі будинки
– високі ціни
– старі меблі
– неадекватні умови
– небажання орендодавців здавати “звичайним людям на довго”
Ми обрали не платити по 1500 євро за незручне житло зі сторими меблями. Ми вирішили не грати в гру “поживемо ще трохи, може стане краще”. Бо не ставало. Бо Лісабон — не про це. Зараз точно ні.
Ми обрали наступне місто
❤️ Але це місто залишиться в моєму серці
Ні, ми не образилися на Лісабон. Навпаки — я вдячна, що мала шанс тут пожити.
Я досі люблю прогулюватися вздовж набережної, заходити в маленькі кафе, слухати фаду ввечері, заглядати у сувенірні крамнички. Цей ритм, це світло, ці люди — особливі.
Але жити тут постійно, без власної квартири й великого бюджету — це постійне напруження. Це змагання з містом, а не гармонійне співіснування.
🎯 Що я зрозуміла про Лісабон
- Лісабон — прекрасне місто для туриста, але не кожен витримає його як місце проживання.
- Якщо у вас немає власного житла, власного бізнесу з великим дохідом — буде важко.
- Місто живе туризмом. І в першу чергу працює для туристів.
- Мешканці витісняються — фізично й морально.
- Робота є, але її вистачає лише на оренду (бо великі податкі)— і не завжди вистачає на гідне життя.
- Медицина в Лісабоні — це окрема тема, але так саме не плюс до якості життя тут.
Ми поїхали. І, звичайно, колись ще повернемось — як туристи. Прогулятись улюбленими маршрутами, з’їсти паштел де ната в старій кав’ярні, подивитися на вечірнє світло на пагорбах.
Але жити…
Ні. Ми обрали інше життя. Спокійніше, стабільніше, без розчарувань після романтики.